Це не наша війна!

І не нам в ній отримати лаври!

За чиї ж то гріхи омивається кров’ю земля?

Не звучать на ній більше героїчні звуки литаври,

Лише стогне від болю країна моя!

   Ми зараз переживаємо важкі часи нашої історії. Нас, українців, наймиролюбніший та найдобріший народ, змусили стати до зброї. Наші діти уже не тільки знають слово війна, але і розуміють його значення.

   Вся Україна 18-20 лютого у жалобі схилила голову, згадувала своїх Героїв, які полетіли Небесною Сотнею в небесну далечінь , а також Героїв  страшної війни, яку називають АТО. Не залишились осторонь  і учні Сокальського НВК «ЗШ І-ІІІст.№2-ліцей».Старшокласники провели радіожурнал-реквієм « Небесній Сотні присвячується», дев’ятикласники  поклали лампадки та квіти до панно «Небесна Сотня» та меморіальної дошки пам’яті Романа Лагна., випускника нашої школи, учасника Революції Гідності та АТО, який загинув 9 січня 2014 року на Сході України. І саме світлій пам’яті Романа присвячений        виховний захід «Вони у нашій пам’яті залишилися», який підготували та провели учні 9-10-их класів під керівництвом Походенко Ірини Степанівни(вчитель історії), Базарко Ганни Євгенівни (вчитель музики), Мигасюк Галини Мирославівни (заступник директора).

І полилися тужлива «Пливе кача», зворушлива «А я живий», душевна «Ангели майдану» , вражаючий реквієм  «Пам’яті небесній Сотні», ліричні, щемливі поезії «Ти бачив, як ангели в небо летіли», «Жінко, чого ви плачете…», «Дві душі». Учні декламували «Брати мої, невинно убієнні....» , ледве стримуючи сльози.

  Дорогими і шанованими гостями пам’ятного дійства стали батьки Романа Лагна – Іван Степанович та Надія Романівна.

  Щемить душа, завмирає серце, скапує віск, а очі, сповнені слізьми, виплакують свої жалі. Біль пекучий, пронизливий, але зціпивши зуби, слухаєм про головне : про життя Сина, про становлення Героя , і немов бачимо його поруч. Бо пам’ять про нього жива. Материнські слова – молитва про найдорожчу для неї людину - сина,якого забрала жорстока війна. Він був народжений для життя. Мріяв, щоб в Україні всі жили щасливо, боровся за це , віддав найдорожче. Слухаючи маму,  в очах учнів читаю : «А чи зміг би так я ? Чи не побоявся ?». І у кожного своя відповідь. Пророчо-мудрі і сповідально-чесні слова Лагна , сказані побратимам : «Ми переможемо! Ми відвоюємо! Ми змінимо світ на краще!»

  Він не помер у душах наших, бо, як живий, крокує поруч, йому звіряємо свої помисли, на нього рівняємось, до нього поспішаємо на розмову.

  Батьківське горе не зрівняти ні з чим, його не омиє час, його не зцілиш та його можна розділити навпіл. І наші учні та вчителі завжди будуть раді вислухати, зрозуміти , розділити цей біль.        

  Медалі у руках батьків... Їх обережно роздивляються діти, немов торкаються пам’яті. Кожен хоче хоч трохи бути схожим на нього – Романа Лагна!

                  Страждав, кохав, ростив, плекав собі він сина,

                  Тепер гордиться батьком сирота – дитина.

                  І оживуть степи, озера і блакить,

                  Зігріє нас усіх в єдину мить,

                  І подарує всім Господь любов і силу !

                  Герої не вмирають- в нас плекають віру!

                  І вірить, що загинув не дарма,

                  Так, буде мир, закінчиться війна!

   Тріфонова Орися Левківна, вчитель української мови та літератури

Мигасюк Галина Мирославівна, заступник директора Сокальського НВК «ЗШ І-ІІІ ст..№2-ліцей»