·
Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна
проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.
·
Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати
не від кого, й остаточно закриється.
·
Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих
мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями,
орієнтовані на добро, тепло.
·
Прагніть до того, щоб у родині була спокійна,
доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності
дітей.
·
Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу
вовка» тощо.
·
Більше заохочуйте, схвалюйте й морально
підтримуйте дитину.
·
Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона
боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30
хвилин.
·
Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.
·
Після закінчення заняття похваліть дитину, а
через кілька днів обговоріть із нею малюнок.
·
Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або
спалити.
·
Не чекайте швидкого результату, страх не зникне
одразу.
·
Змініть образ страху.
·
Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що
дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини
тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи в такий спосіб у
свідомості дитини подолання свого страху.
·
Посміхайтеся разом з дитиною. Цей спосіб
передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться,
наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково
страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися
грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з вами. Адже одночасно
вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо,
щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони
минули, отже, це пройде й у мене».
·
І пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона
має знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її й не стануть менше
любити!
За О. А. Атемасова «Проблеми розвитку та корекція
емоційної сфери молодших школярів». – Х.: Вид-во «Ранок», 2010, с. 133.
| 
