Вступ

"Дайте молодим те, в чому
вони відчувають потребу, щоб 
стати незалежним від нас,
робити свій вибір”
К. Поппер

Сучасне динамічне суспільство вимагає від школи підготовки молодого покоління, яке здатне самостійно вирішувати важливі життєві проблеми, осмислювати події, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, вміє критично мислити, бути соціально-активним. У Державній національній програмі "Освіта. Україна ХХІ століття” відзначається "Загальна середня освіта повинна забезпечувати продовження всебічного розвитку дитини як цілісної особистості.” Саме розвиток стає ключовим моментом та внутрішньою сутністю сучасного педагогічного процесу в розвинених країнах світу. Випускник сучасної школи, що житиме в ХХІ столітті повинен мати такі якості:

1. вміння адаптуватися в цьому мінливому світі;
2. самостійно одержувати необхідні знання і застосовувати їх на практиці;
3. формувати гіпотези та обґрунтувати їх;
4. бачити труднощі і знаходити шляхи їх подолання;
5. працювати грамотно з джерелами інформації;
6. усвідомлювати де і яким чином застосовувати одержані знання;
7. генерувати нові ідеї, критично та творчо мислити;
8. вміти працювати в колективі, бути комунікабельними у різних соціальних групах;
9. працювати над розвитком власної особистості.

Це потребує оновлення змісту освіти, навчального та виховного процесу. Основи всіх цих змін закладаються безпосередньо на уроці. Тому сучасний урок мусить не лише нести учням максимум інформації, але навчати вчитись, використовувати діалог, моделювати ситуації, вільного обміну думками, авансуванні успіху. Такі зміни можливі при застосуванні активних та інтерактивних технологій. Намагаючись зацікавити дітей географією максимально наближаю їх до навчального процесу. Сучасні діти одержують ззовні масу інформації, тому одноманітні уроки знижують їх активність. Від вміння вчителя поєднувати різні методи і прийоми індивідуальної та групової роботи, спрямовувати навчальну діяльність на пробудження творчої думки, фантазії, логічного мислення. Інтерактивні вправи допомагають вивчати проблемний матеріал, позбутися пасивності учнів, що звикли одержувати готові знання. На своїх уроках намагаюсь залучити дітей до уявних подорожей та експедицій, діти стають мандрівниками і геологами, метеорологами та гідрологами; на уроках вони можуть стати капітаном чи штурманом корабля далекого плавання, пілотом, екскурсоводом, політиком чи соціологом, журналістом... Учні жваво сприймають свою причетність до навчання як до дуже важливої справи. Знання здобуті самостійно і передані товаришеві є міцними та переконливими. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Учні вчаться бути демократичними, спілкуватись, приймати виважені рішення.

В українській школі такі підходи до навчання використовувались в 20-х роках ХХ століття: бригадно-лабораторний та проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі екскурсії та практики. Так що нове це добре забуте старе. Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам’ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.